Третій рік повномасштабної війни став для України ще одним випробуванням на стійкість, витривалість і здатність долати нові виклики. Попри складні бойові дії, втрати територій і постійні атаки з боку Росії, українці продовжували боротися, зміцнювати обороноздатність і вибудовувати міжнародні союзи.
Третя річниця війни: понад 1000 днів стійкості
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Протягом 2024 року Україна зазнала низки масштабних атак на цивільну та енергетичну інфраструктуру. Росія активізувала ракетні удари, намагаючись підірвати економічну стабільність країни, а також неодноразово атакувала великі міста – Київ, Харків, Дніпро та Одесу. Одним із найважчих моментів стала втрата Авдіївки у лютому. Це було серйозним викликом для української армії, але на той час було виваженим рішенням. Водночас ЗСУ проводили контрнаступальні дії, зокрема, у районі Куп’янська, Кліщіївки та Кремінної.
Один рік без «сірої зони»
Важливим чинником, що впливав на ситуацію, була військова підтримка від західних партнерів. США та Європа продовжували постачати Україні зброю, в тому числі далекобійні ракети ATACMS, системи ППО IRIS-T та артилерійські боєприпаси. Однак із перемогою Трампа на виборах у США у листопаді 2024 року виникли нові ризики. Його адміністрація неодноразово заявляла про необхідність перегляду обсягів допомоги Україні, що може змінити динаміку війни у 2025 році.
Напередодні третього року війни, у лютому 2024 року, відбулося значне кадрове оновлення у військовому керівництві України – президент Володимир Зеленський звільнив Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Це рішення стало резонансним і викликало широке обговорення як серед військових, так і в суспільстві. На місце Залужного був призначений новий Головнокомандувач – генерал Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами України. Призначення супроводжувалося дискусіями щодо подальшої стратегії війни та відносин між політичним і військовим керівництвом держави.
Протягом року на посаді головнокомандувача Збройних сил України Олександр Сирський ініціював створення Сил безпілотних систем як окремого роду військ, що призвело до збільшення постачання безпілотників у 19 разів та зростання кількості знищених ворожих цілей у 3,7 раза. Він також розпочав перехід на корпусну структуру, що сприяє підвищенню ефективності управління військами, та приділив особливу увагу вдосконаленню навчання новобранців для забезпечення їхньої готовності до бойових дій.
Як політика США змінила перебіг війни в Україні?
2024 рік розпочався з напружених дебатів у Конгресі США щодо подальшої військової підтримки України. Дискусії не лише виявили глибокі розбіжності всередині Республіканської партії, а й продемонстрували критичну залежність Києва від західної допомоги у протистоянні російській агресії.
Затримка ухвалення рішень щодо фінансової та військової підтримки мала для України серйозні наслідки — як для її протиповітряної оборони, так і на лінії фронту. Дефіцит боєприпасів і військової техніки створив серйозні виклики для обороноздатності українських сил.
Аналітики зазначають, що у 2023 році Росія не змогла досягти значних успіхів, попри мобілізацію сотень тисяч військових. Проте політичні події у США у 2024 році суттєво вплинули на реальність війни для України. Призупинення поставок зброї послабило позиції Києва, особливо на сході країни, і водночас викликало глибоке розчарування не лише в Україні, а й серед її союзників у НАТО. Захист України тісно пов’язаний із політичними рішеннями, які приймаються у США.
Особливий резонанс викликала тимчасова заборона адміністрації Байдена на використання американських далекобійних ракет для ударів по території Росії. Пізніше, у листопаді 2024 року, Україна нарешті отримала дозвіл, а отже, додаткові можливості для стримування ворога.
Колишній президент США Дональд Трамп, який переміг на виборах і повернувся в Білий дім, під час передвиборчої кампанії запевняв, що припинить війну ще до вступу на посаду. Однак після перемоги його риторика стала менш категоричною.
Він змінив тональність своїх заяв щодо війни в Україні. Попри передвиборчі обіцянки швидко зупинити конфлікт, після перемоги він визнав складність цього процесу та необхідність дипломатичних зусиль.
Після переговорів між США та Росією, що відбулися в Ер-Ріяді, Трамп висловив упевненість у можливості досягнення мирної угоди. Він також заявив, що в Україні мають відбутися перевибори, посилаючись на нібіто низький рівень підтримки чинного президента Володимира Зеленського. Крім того, він висловив думку, що Росія має значно більші можливості для знищення українських міст, проте поки що діє стримано.
Трамп також розкритикував роль європейських лідерів у врегулюванні війни, заявивши, що вони мали запобігти її початку ще три роки тому. Крім того, він висловив сумніви щодо прозорості використання фінансової допомоги Україні, а саме 350 мільярдів доларів, які США дали Києву.
Таким чином, майбутнє війни в Україні значною мірою залежить не лише від подій на фронті, а й від рішень, ухвалених у Вашингтоні. Вплив американської політики на ситуацію продовжує визначати хід історії, змінюючи баланс сил у цій затяжній війні.
Курська операція: несподіваний удар по Росії
У серпні Україна здійснила несподіваний рейд на територію Курської області РФ. Це був стратегічний крок, спрямований на відволікання російських військ від східного фронту, а також створення передумов для можливих переговорів у майбутньому.
Ця операція стала найбільшим нападом на територію Росії з часів Другої світової війни. Примітно, що для її відбиття Кремль залучив не лише власні війська, а й розгорнув контингент військових із КНДР. За даними розвідки, до бойових дій на боці Росії було залучено приблизно 11 000 північнокорейських солдатів. Таким чином, Північна Корея стала першою країною, яка відкрито направила військовий контингент для підтримки Росії у війні проти України.
Станом на лютий 2025 року, операція триває вже пів року. Наразі українські сили утримують сотні квадратних кілометрів так званої “буферної зони” на території Росії, включно з містом Суджа. За даними Генерального штабу ЗСУ, втрати російських військ у Курській області за цей час склали майже 40 тисяч вбитими й пораненими. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що проведення Курської операції було необхідним для зриву планів Кремля щодо окупації нових українських міст.
Ескалація атак на українські міста та зміни на фронті
Протягом усього періоду повномасштабного вторгнення Росія систематично застосовувала ракети та дрони для ударів по українських містах. У 2024 році ця тактика лише посилилася — особливо в східних регіонах, де масовані бомбардування призвели до значних руйнувань цивільної інфраструктури.
Крім того, після періоду відносної стабільності на лінії фронту окупаційні війська РФ у травні відкрили новий напрямок наступу на Харківщині — у регіоні, який був звільнений українськими силами у 2022 році.
Інтенсивність бойових дій у 2024 році значно перевищила показники попереднього року. Згідно з аналітичними звітами, більшість бойових зіткнень припала на другу половину року, коли російська армія зазнала дуже великих втрат. Очікується, що 2025 рік стане переломним як у військовому, так і в дипломатичному аспектах. Україна змушена адаптуватися до нових геополітичних реалій і викликів, продовжуючи боротьбу за свою незалежність. Попри всі труднощі, український народ демонструє незламну волю та прагнення до перемоги, що залишається головним рушієм у протистоянні з агресором.
