Нова зовнішньополітична стратегія Росії схожа на непотрібний папірець, який назавжди залишиться в шухляді – бо її неможливо втілити в життя. Москва продовжує імітувати важливі державні справи, зокрема зовнішню політику, і все ще намагається адаптувати цю політику до нових обставин у світі.
Насправді в реальному житті Росію виключили не тільки з основних світових рухів, але й з базової дипломатичної комунікації з найвпливовішими країнами.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Те, що Росія головує в Раді Безпеки ООН з 1 квітня, не підвищує її значущості порівняно з тим, якою вона була раніше. Її головування – це питання звичайної щомісячної ротації 15 членів цього органу.
Те, що в Раді Безпеки головує член ООН, засуджений 144 іншими членами за агресію проти мирної і незалежної держави, говорить лише про те, в якому стані перебуває ООН.
Втрати росіян у війні проти України перевищили 700 тис. солдатів − Генштаб
Росію майже повністю ізолювали від ООН і вигнали її з Ради з прав людини. В інших важливих місцях, таких як ОБСЄ, ніхто не хоче слухати представників Росії. Голова російської дипломатії не може поїхати до жодної європейської столиці, навіть якщо хтось і захотів би його прийняти.
Президента Росії звинуватили у воєнних злочинах у Міжнародному кримінальному суді, який визнають 123 країни світу – дві третини членів ООН. Спілкування з ним, будь-який контакт, не кажучи вже про співпрацю, можна розцінити як співучасть у злочині.
Така країна зараз приймає якусь зовнішньополітичну стратегію, а єдиною зовнішньою політикою, яку вона визнає, є знищення іншої суверенної країни-члена ООН, вбивство і вигнання її населення.
Новим у цьому документі є те, що Москва тепер вважає Захід на чолі з США "екзистенційною загрозою", тобто ворожими державами. Сергій Лавров уточнив, що ЄС є "ворожою організацією" для Росії.
Він сказав, що вони звертаються до інших частин світу, де будуть розвивати співпрацю і, ймовірно, знайдуть розуміння того, що вони називають своєю зовнішньою політикою.
Росiя покладає неймовірні сподівання на альянс із Китаєм. Нещодавній візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви там сприйняли як тріумф і початок створення нового світу.
На Китай дивляться як на єдиний вихід із катастрофи, насамперед економічної, в яку Путін загнав свою країну і свій народ. Нещодавно він зізнався своїм громадянам, що західні санкції триватимуть надзвичайно довго, і що їм потрібно самим виробляти все, що вони донедавна купували на Заході (а це майже все), або компенсувати за допомогою дружніх країн, якою, власне, і є Китай.
А Китай мовчить і досить прохолодно сприймає російський ентузіазм. Китай планує перебудовувати світовий порядок на власний розсуд, а не пліч-о-пліч із Росією. Високопоставлений китайський дипломат нещодавно заявив, що його країна не на боці Росії щодо агресії проти України, що вона не надсилала зброї до Росії, і що висловлювання про "безмежну дружбу" під час однієї з попередніх зустрічей між Путіним і Сі було "просто риторикою".
Отже, нова зовнішньополітична стратегія Росії – це нікчемний папірець, який не має нічого спільного з реальністю. Він найкраще відображає умонастрої в Кремлі, де на світ дивляться з міфічних хмар «великої Росії», а своїм історичним завданням бачать підкорення всіх, кого вважають її частиною. Цей стан найкраще відображає те, що в цьому документі Росія вважає себе "цивілізацією".
Однак навіть із такої дурниці, як нова зовнішньополітична стратегія Росії, іноді можуть випливати корисні наслідки.
Цим документом Росія здіймає навколо себе нову "залізну завісу". Вона визнала, що більше не має наміру підтримувати відносини з Європою і Заходом взагалі. Росія хоче будувати своє майбутнє з країнами Сходу.
Це корисний факт. Ніхто на Заході не ізолював і не відкидав Росію як суб'єкта. Західні санкції, які важко переносяться, поширюються не на державу і народ, а на конкретних осіб – злочинців і грабіжників з верхівки держави і бізнесу.
Кожне європейське, британське, американське та канадське рішення про санкції було, по суті, списком осіб та компаній, які підтримують вторгнення Путіна в Україну своїм бізнесом та грошима. Те, що пропаганда зображує їхні особисті, фінансові та навіть юридичні труднощі як проблему всієї країни, – це питання, яке має вирішити російський народ.
Своєю новою зовнішньополітичною стратегією Росія полегшила роботу Сербії, очевидно, поставивши нову залізну завісу між своїми завойовницькими "цінностями" і Європою. Якщо Росія заявляє, що ЄС є "ворожою організацією", а Сербія намагалася приєднатися до ЄС, а не до Росії, то не повинно бути ніякої дилеми щодо вибору. Це більше не може бути представлено як тиск Заходу на Сербію. Це – чітка лінія поділу, яку провела Москва.
Стратегії, як правило, стосуються тривалих періодів. Ми припускаємо, що це стосується і цього документа. Якщо Росія вважає Європу і Захід "ворогами" в довгостроковій перспективі – а вона так і вважає – Сербія не має причин чекати, що ці відносини колись у далекому майбутньому стануть кращими і ближчими. Росія також більше не хоче цього. Принаймні, це те, про що вона говорить у своїй зовнішньополітичній стратегії.
А цінність цього документа не більша, ніж у шматку шкіри з м'ясної лавки. Звісно ж, зі слідами крові.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов'язково відображають позицію Kyiv Post.
