Росіяни мають проголосувати за свого «нового» президента 15-17 березня 2024 року. Але вже зараз у кожному куточку Росії не можна не помітити активної підготовки до цих виборів. Плакати із закликами до росіян проголосувати розміщені скрізь: на рекламних щитах, на стінах і навіть дверях по всій країні. Плакати, позначені літерою «V» – одним із символів російської агресії проти України – проголошують: «Разом ми сильні. Голосуй за Росію!»
Хоча 99,9 % спостерігачів впевнені в тому, що Володимир Путін здобуде свій п’ятий термін на президентській посаді й залишиться при владі принаймні до 2030 року, він поставив перед організаторами виборів надскладне завдання задовольнити очікування його самого та, особливо, міжнародних спостерігачів щодо показників явки виборців та кількості поданих за нього голосів. На думку Кремля, «вражаючі показники» мають надіслати «чіткий сигнал» Заходу (і російському народу) про «непереможність» Путіна.
Відновлення реєстрів займе тижні: наслідки масштабної кібератаки
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Основна відповідальність за це покладена на 61-річного Сергій Кирієнко, який вже вісім років обіймає посаду першого заступника глави адміністрації президента Росії. За словами Адама Лентона, політолога, який спеціалізується на Росії, Кирієнку поставили завдання забезпечити явку не нижче 70 %, а також кількість виборців, що проголосували за Путіна, яка має суттєво перевищити 76,7 % голосів, які він здобув у 2018 році.
Деякі коментатори вважають, що наразі виконання цього завдання є більш проблематичним, ніж на минулих виборах. За даними незалежного новинного сайту Meduza, рівень зацікавленості виборців у голосуванні сягнув історичного мінімуму. Поточна нестача в РФ робочої сили, ймовірно, буде перешкодою у застосуванні звичної стратегії російської влади вдатися до «корпоративної мобілізації», за якої роботодавці змушують своїх співробітників не лише самим проголосувати за «потрібного» кандидата, а ще й переконати своїх друзів та родних зробити те саме.
Намагаючись компенсувати очікувано низьку явку виборців на дільниці, Кремль використовує технології електронних терміналів для голосування та QR-коди, які фіксують присутність виборця на виборчій дільниці, а також посилює тиск на держслужбовців, співробітників державних і продержавних приватних компаній з метою змусити їх прийти на вибори й проголосувати за переобрання Путіна.
Meduza цитує неназваного політтехнолога зі зв’язками в нафтовій промисловості, який припустив, що «корпоративна мобілізація йде погано».
Він сказав: «Люди не хочуть [голосувати]. Раніше схема [корпоративної мобілізації] працювала, тому що люди тримались за свою роботу, боялися її втратити. Зараз вони розуміють, що робочої сили не вистачає, тому ніхто їх не звільнить, якщо вони не проголосують».
Політтехнолог розповів, що поширена зараз серед росіян відповідь на провладну передвиборчу агітацію: «Іди до біса! Я не хочу [голосувати]. І що ти зі мною зробиш? Працюватимеш замість мене?»
Російським чиновникам наказано також підвищити явку виборців серед молоді, чинячи тиск на навчальні заклади та роботодавців, які мають змусити студентів і молодих працівників йти голосувати.
Анонімний чиновник мерії Москви сказав The Moscow Times, що кінцева мета російської влади – «дати Заходу зрозуміти, що наша молодь за Путіна, а не за опозиціонерів-втікачів і, звичайно, не за [Олексія] Навального».
Як повідомляється, адміністрація російських коледжів та університетів повідомила студентам, що в разі, якщо вони не проголосують за Путіна, це може негативно вплинути на їхні оцінки. Керівництво деяких коледжів розміщує виборчі дільниці у своїх закладах та встановлює відеоспостереження, аби забезпечити високу явку виборців. Студентів зобов’язали надати фото, які мають довести, що вони дійсно проголосували. Зафіксовані випадки, коли адміністрація університету вимагала від студентів повідомити, за кого вони планують голосувати.
Там, де примус не спрацьовує, влада використовує стимули замість погроз, аби спонукати молодих виборців проголосувати. Для цього влада організовує розіграші призів, фестивалі та конкурси на місцях, пропонуючи учасникам такі спокусливі призи, як iPhone та інші електронні гаджети, а також наголошуючи, що явка на вибори неодмінно матиме позитивний вплив на їхнє майбутнє (читай: на їхні оцінки), до того ж, на думку адміністрації, молоді люди можуть «зустріти свою долю» на виборчій дільниці.
Якщо громадяни Росії голосуватимуть на вихідних, то на окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України вже повним ходом іде дострокове голосування. І вже є багато повідомлень про те, що українцям на окупованих територіях погрожують репресіями за відмову голосувати за Путіна й навіть піддають насильству, змушуючи їх голосувати, що Москва, зрозуміло, заперечує.
Мережами поширюються фото й відео, на яких видно, що члени місцевих виборчих комісій ходять від дверей до дверей у супроводі солдатів із автоматами, які «охороняють» пересувні кабіни для голосування. Ці лицарі «вільного волевиявлення» пересуваються вулицями, вишукуючи охочих проголосувати під суворими поглядами російських воякі у масках.
Кандидати
На цих виборах у Путіна, який балотується як незалежний кандидат, є три кандидати-суперники. Йдеться про Леоніда Слуцького від ЛДПР, Миколу Харитонова від КПРФ і Владислава Даванкова від партії «Нові люди».
Антивоєнного кандидата Бориса Надєждіна, який нещодавно продемонстрував доволі високий рівень підтримки серед росіян, а також іншу прихильницю миру Катерину Дунцову «забанила» російська ЦВК нібито через певну кількість сфальсифікованих підписів прихильників в їхніх документах на висування кандидатами.
Леонід Слуцький: 56-річний лідер ультраправої націоналістичної партії ЛДПР є депутатом Держдуми з 2000 року. За попередніми опитуваннями, він може набрати близько 3 % голосів. Слуцький був замішаний у кількох скандалах (зокрема й сексуального характеру) й перебуває під санкціями Заходу з 2014 році за підтримку анексії Криму. Він був одним із учасників російської делегації на мирних переговорах з Україною навесні 2022 року, його вважають «яструбом», зокрема, він заявив, що «головний пункт моєї передвиборчої програми – остаточна й швидка перемога [в Україні]».
Микола Харитонов: він неодноразово був депутатом Держдуми від комуністичної партії, починаючи з 1993 року, а також балотувався у президенти РФ у 2004 році, посівши друге місце з 13 % голосів. У свої 75 років він покладається переважно на виборців літнього віку, тому не дивно, що його передвиборча програма зосереджена на зниженні пенсійного віку, підвищенні пенсійних виплат і збільшенні підтримки багатодітних сімей. Харитонов також потрапив під санкції США, ЄС і Великої Британії після початку повномасштабного вторгнення. Його результати, згідно останніх опитувань, можуть бути близькими до 4 %.
Владислав Даванков: представляє партію «Нові люди» і вважається єдиним кандидатом, за якого можуть проголосувати виборці, що не підтримують війну проти України. Цей 40 річний колишній дрібний бізнесмен із 2021 року є заступником голови Держдуми. Він говорить, що виступає за «мир і переговори» з Україною, за «вільну пресу» та нормалізацію відносин Росії із Заходом, а також закликає припинити «переслідування за інакомислення» та «ідеологічну цензуру».
Як депутат Держдуми, Даванков із початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну перебуває під санкціями Заходу за «порушення суверенітету та територіальної цілісності України», хоча він утримався від голосування за низку путінських репресивних законів, зокрема про підвищення максимального віку призову до 30 років. Очікується, що на цих виборах він посяде друге місце з 6 % підтримки виборців.
