ПОГЛЯД: «Ворог моїх друзів – тепер мій друг» – Частина ІІ

Менш ніж за місяць президент Трамп вивів США з кількох міжнародних організацій та юридично зобов’язуючого договору про зміну клімату; призупинив діяльність USAID, поставивши під загрозу мільйони людей, поклавши край стратегічному інструменту «м’якої сили», що забезпечував глобальний вплив; запровадив санкції проти МКС, підриваючи міжнародне верховенство права; розпочав торгівельну війну проти найважливіших торгівельних партнерів США; залякував союзників; погрожував захопленням територій у трьох різних регіонах і запропонував етнічні чистки.

Заяви президента США, промова віце-президента США та міністра оборони США свідчать про поглиблення трансатлантичної прірви, яка виходить за рамки різного сприйняття Росії і призводить до ще глибшого розриву в суспільстві щодо цінностей та природи демократії. Ця промова знаменує собою кінець епохи спільних американо-європейських цінностей.

Більше по темі

Повітряні сили ЗСУ знищили військовий об’єкт РФ у Курській області

За результатами атаки знищено ворожі бліндажі, вогневі позиції та до 30 військовослужбовців.

На жаль, це лише початок фундаментального геополітичного тектонічного зсуву.

Ми також є свідками виникнення немислимого альянсу між Путіним і Трампом, який загрожує Європі.

«План» президента Трампа щодо припинення війни в Україні, швидше за все, ще більше поглибить трансатлантичну прірву, оскільки його стратегічні меседжі тривожно нагадують дезінформацію та ультиматуми президента Путіна.

Адміністрація Трампа сигналізує про заходи, що відповідають вимогам Путіна.

Як написало видання Politico 21 лютого, Трамп вирішив, що настав час відновити відносини з Путіним, «на якого поширюються санкції США і ЄС і ордер на арешт якого видав Міжнародний кримінальний суд за злочини проти людяності і геноцид». З моменту своєї інавгурації президент Трамп 29 разів контактував із Путіним.

Відповідальність за війну

Путін наполегливо намагається покласти провину за повномасштабну війну Росії на Україну. Він стверджує, що Росія була змушена застосувати військову силу, щоб зупинити так зване розширення НАТО на схід і захистити етнічних росіян – громадян України від нібито дискримінації, а також російську мову, ЗМІ та культуру в Україні.

Трамп погоджується. Кілька днів тому він сказав президенту Зеленському: «Вам не слід було починати [війну]. Ви могли би домовитись». США також заперечують проти визнання Росії агресором.

За інформацією The Washington Post, адміністрація Трампа попросила Україну відкликати проект резолюції Генеральної Асамблеї ООН, що засуджує російське повномасштабне вторгнення і вимагає від Москви вивести свої війська з української території. США підготували альтернативну резолюцію, в якій немає жодної згадки про вторгнення, окуповані території України, порушення Москвою міжнародного права чи статус Росії як держави-агресора. 24 лютого, в треті роковини повномасштабного вторгнення Росії в Україну, США проголосували проти резолюції, запропонованої Європейським Союзом та Україною. За повідомленнями ЗМІ, США нібито чинили тиск на інші країни, щоб вони не підтримали українську резолюцію, а проголосували за американську.

Канада намагається домовитися про спільну заяву G7 щодо війни, але  Вашингтон рішуче заперечує проти формулювання «російська агресія».

Відмова називати Росію агресором може означати вихід США з групи країн, які готують спеціальний трибунал щодо злочину російської агресії проти України.

Поступки

Путін вимагає від України віддати Росії Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську області та Крим – включно з тими частинами чотирьох областей, які наразі контролює Україна.

Трамп в принципі погоджується. Всупереч міжнародному праву він стверджує, що досягнення миру Україна повинна поступитися Росії своєю територією. 12 лютого міністр оборони США Піт Хеґсет заявив, що повернення до міжнародно визнаних кордонів України не є реалістичним.

Членство в НАТО

Путін вимагає, щоб Україна відмовилася від своєї мети вступити до НАТО. Кремль наголошує, що блокування членства України недостатньо –  Альянс повинен офіційно відмовитися від своїх бухарестських зобов’язань.

Трамп погоджується. Кілька днів тому Піт Хеґсет підкреслив, що США не вважають членство України в НАТО реалістичним результатом врегулювання війни шляхом переговорів.

США також відмовляються надати Україні гарантії безпеки, необхідні для прийняття мирної угоди. Це, мовляв, має зробити Європа. США навіть підкреслюють, що якщо Європа в якийсь момент вирішить розмістити «миротворців в Україні, вони повинні бути розгорнуті як частина місії поза НАТО, і на них не повинна поширюватися 5 Стаття». Ніякої підтримки з боку США не буде.

«Денацифікація»

Путін вимагає, щоб Україна погодилася на «денацифікацію». Більшість експертів розглядають це як вимогу заміни чинного уряду на уряд проросійських маріонеток. Кремль наполегливо просуває неправдиві наративи про «нелегітимність» президента Зеленського, який буцімто не має повноважень вести переговори з Росією, а тому Росія не зобов’язана дотримуватися будь-яких угод, які він може підписати в майбутньому.

Трамп погоджується. Нещодавно його адміністрація заявила, що США хочуть, щоб Україна «провела вибори», і що це є політикою США, повністю ігноруючи українську конституцію. Президент Трамп облудно називає президента Зеленського диктатором, відмовляючись називати так само президента Путіна. Він помилково стверджує, що Зеленський нібито має рейтинг довіри 4%, хоча проведене в грудні опитування, показало, що  главі держави довіряють 57% громадян.

Віце-президент Венс вважає «абсурдним» аргумент, що вибори не можна проводити під час війни, помилково наводячи приклади Другої світової війни і Великої Британії.

Після першої зустрічі США і Росія запропонували триетапний мирний план, що складається з припинення вогню, виборів в Україні і, нарешті, підписання остаточної угоди новим президентом.

Санкції

Путін вимагає зняття всіх західних санкцій проти Росії.

Трамп погоджується. Після переговорів між США і Росією 18 лютого держсекретар Рубіо припустив, що скасування санкцій проти Росії буде частиною мирного процесу, заявивши, що для припинення війни «необхідні поступки сторін». «Сторони» чітко визначені як Україна, Росія та європейські партнери США. Рубіо натякнув на потенційну участь ЄС у майбутніх переговорах, оскільки він також запровадив санкції проти Росії, а також натякнув, що мирна угода може стати підставою для зняття санкцій з боку ЄС.

Зняття санкцій не пов’язується з поверненням окупованих територій або припиненням Росією війни проти Заходу, а лише з підписанням Росією мирної угоди, яка, як багато хто очікує, буде нетривалою. Понад 200 переговорів продемонстрували марність залучення Росії до них. Росія розглядає переговори лише як засіб перемоги над своїми противниками.

Трамп не вважає, що підтримка України відповідає національним інтересам США. На його думку, одним із найбільших гріхів минулої політики щодо Росії був у тому, що вона підштовхнула Росію до Китаю. Він вважає Китай найбільшою загрозою інтересам США і хоче відвернути Росію від Китаю.

Європейська безпека і стабільність

Путін категорично виключив участь Європи в мирних переговорах, стверджуючи, що європейські країни агресивно налаштовані по відношенню до Росії. Він стверджує, що ЄС і Велика Британія «засліплені» русофобією і, дотримуючись принципів українського мирного плану, висувають нереалістичні вимоги на переговорах.

Росія наполегливо стверджує, що вона перебуває у стані війни з Заходом. Віддзеркалюючи свої дії проти Заходу, вона звинувачує США, НАТО і ЄС у веденні інформаційної, економічної, маріонеткової і тотальної війни проти неї. Санкції зображуються як акт агресії. Росія де-факто веде гібридну війну проти ЄС та його країн-членів.

17 грудня 2021 року Росія опублікувала проєкт договору між США та РФ «про гарантії безпеки», а також проєкт угоди про заходи щодо забезпечення безпеки Росії та країн-членів НАТО. По суті, Путін зажадав поширення сфери впливу на частину території ЄС і НАТО.

Трамп в принципі погоджується. Оскільки на кону стоїть українська, а отже і європейська безпека, можна було очікувати, що США спочатку обговорять план і стратегію з жертвами російської агресивної війни, перш ніж сідати за стіл переговорів з делегацією агресора. Трамп шокував Європу, зателефонувавши Путіну і розпочавши переговори без консультацій з членами Альянсу та Україною.

Посланець Трампа в Україні Кіт Келлоґґ заявив, що Європа не матиме місця за столом мирних переговорів. Однак Вашингтон надіслав до європейських столиць анкету з запитанням, який внесок вони могли би зробити у гарантування безпеки України.

Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки, віце-президент Європейської комісії Кая Каллас заявила, що «будь-яка мирна угода, укладена без участі України та Європи, не матиме жодних шансів на успіх». Очільниця дипломатії ЄС попереджає, що потенційні кулуарні домовленості загрожують повторенням історичних помилок умиротворення. Проводячи прямі паралелі з 1938 роком і провальними Мінськими угодами, Каллас підкреслює, що виключення України та Європи з мирних переговорів може призвести до поверхневого врегулювання, яке не тільки не забезпечить тривалого миру, а й потенційно заохотить подальшу російську агресію.

Більшість європейських лідерів погоджуються з думкою, що «майбутнє європейської та глобальної безпеки залежить від результату війни в Україні». «В Україні йде війна за майбутнє всієї Європи». Безпека Альянсу вже давно пов’язана зі здатністю України протистояти російському натиску.

Тому відхід США від своїх же зобов’язань гарантувати безпеку України дорівнює відходу від Вашингтонського договору.

Мир, капітуляція чи щось інше?

Відсутність добросовісних переговорів була неодноразово доведена протягом 11 років війни і була підтверджена 14 червня, коли Путін повторив свої умови для «переговорів». Його вимоги рівнозначні заклику до капітуляції України як вирішального кроку до досягнення стратегічного паритету зі США та Китаєм.

Мирний план Трампа (або та його частина, яку ми розуміємо з різних заяв) жодним чином не пов’язаний ані з українським мирним планом, ані з подальшим Планом перемоги. Перший ґрунтується на міжнародному праві, включно зі Статутом ООН, а спільне комюніке підтримали 94 країни та організації, в тому числі (до цього часу) Сполучені Сполучені Штати Америки.

План Трампа не ґрунтується ні на чому з перерахованого вище. «Мирний план» Трампа – це план перемоги Росії над Україною і Заходом. Нещодавні заяви адміністрації Трампа, які свідчать про зближення Росії та США, підтверджують цю оцінку. За даними Politico, Трамп підтримав Путіна 29 разів з моменту своєї інавгурації, що свідчить про нову політику США, спрямовану на тісніші зв’язки з Кремлем.

США зробили кілька поступок ще до початку переговорів. Тому ми повинні розглянути цілком реальну можливість того, що ці поступки служать національним інтересам США, і що поліпшення відносин з Росією важливіше, ніж нинішні відносини з традиційними союзниками США. Якщо це дійсно так, то потенційні наслідки будуть справді глибокими. Колективного Заходу більше не існує.

«Європа повинна боятися, якщо Путін прийме запропонований США мирний план», а Трамп прийме умови Путіна. Поступка вимогам Росії підірве європейську безпеку і збільшить імовірність майбутніх воєн.

Заяви США постійно змінюються, що свідчить про їхню імпровізацію та адаптацію. Заявляючи про прихильність до справедливого і тривалого миру, адміністрація Трампа стає все більш антиукраїнською та антиєвропейською. Президент Трамп зробив низку неправдивих і провокаційних заяв про президента Зеленського та Україну. Він:

• Припустив, що Україна «може колись стати російською», відкрито ставлячи під сумнів майбутню незалежність суверенної країни, яка мужньо захищає себе і Європу від російської агресії більше 11 років.
• Відкинув обурення Києва виключенням із початкових переговорів, незважаючи на міжнародно визнану політику «нічого про Україну без України».
• Безпідставно звинуватив Україну в розпалюванні повномасштабної війни з Росією, незважаючи на те, що остання була загальновизнаним агресором, а Україна – жертвою неспровокованої і невиправданої повномасштабної війни.
• Стверджував, що Україна «мала три роки, щоб домовитися» про припинення війни, звинувачуючи Зеленського в тому, що він не провів «жодних переговорів або зустрічей», незважаючи на понад 200 переговорів і 20 угод про припинення вогню до початку повномасштабної війни, стамбульські переговори у 2022 році та Мирний саміт України у Швейцарії у 2024 році.
• Назвав Зеленського «диктатором без виборів», зробивши вибори в Україні питанням політики США, незважаючи на воєнний стан у країні, який, згідно з Конституцією, унеможливлює проведення виборів у воєнний час.
• Стверджував, що рейтинг Зеленського становить 4%, незважаючи на нещодавні опитування, які показують, що йому довіряють 57% населення.
• Стверджував, що Зеленський вмовив США витратити 350 мільярдів доларів (втричі більше фактично наданої допомоги) «на війну, яку неможливо виграти, яка ніколи не повинна була початися», неправдиво стверджуючи, що Україна втратила половину наданих коштів, незважаючи на численні публічні повідомлення США про протилежне.
• Заявив, що Зеленський зробив жахливу роботу, і що невиправдано загинули мільйони людей: «Я спостерігав за цією людиною протягом багатьох років, як його міста руйнуються, як його людей вбивають, як знищують солдатів, – сказав Трамп. – Я спостерігав, як він веде переговори без козирів. У нього немає козирів, і від цього вже нудить». І це незважаючи на мужню оборону України, яка завдає Росії величезних втрат.
• Заявив, що Росія «хоче зупинити дике варварство», незважаючи на невиправдане і неспровоковане російське вторгнення і можливість закінчити війну простим виведенням своїх окупаційних сил. Натомість Кремль продовжує свою жорстоку агресивну війну.

Як пише The Telegraph, «адміністрація Трампа представила Україні умови угоди про мінеральні ресурси в обмін на військову допомогу – умови, які зазвичай нав’язуються країнам-агресорам, що зазнали поразки у війні».

Для посилення тиску на Україну спікер Палати представників Конгресу США Майк Джонсон заявив, що «не має апетиту» до прийняття нового законопроєкту на підтримку України, опосередковано натякаючи Україні, що вона має змиритися й піти на поступки, яких вимагають США. З метою подальшого тиску на Україну США заявили, що можуть відключити Україну від системи Starlink. Ця система має вирішальне значення для здатності України здійснювати командування і контроль над своїми збройними силами, дозволяючи «Давиду ефективно боротися з Голіафом».

Україні пропонують або віддати США контроль над своїми критично важливими корисними копалинами, нафтою і газом, портами та інфраструктурою, або зазнати поразки.

Останні заяви і дії щодо України знаменують собою різкий відхід від минулої політики США. Це, однак, є не менш фундаментальним, ніж зміна їхньої політики щодо європейських союзників.

Україна піддається як російській, так і американській дезінформації та наклепницькій кампанії, відкрито їй погрожує і  шантажує її. Адміністрація Трампа знущається над Канадою та європейськими союзниками і погрожує їм захопленням земель і торгівельною війною, відвертаючись від Вашингтонського договору.

А от у розмові з Путіним він продемонстрував повагу, погодившись «працювати разом, дуже тісно, в тому числі відвідувати країни один одного». «Майже через три роки після неспровокованого повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Трамп вирішив, що настав час відновити прямий контакт між президентом США і Путіним, лідером, на якого поширюються санкції США і ЄС і ордер на арешт якого видав Міжнародний кримінальний суд за злочини проти людяності і геноцид», – коментує Politico.

«У мене були дуже хороші переговори з Путіним і не дуже хороші переговори з Україною», – сказав Трамп».

Підсумок

Путін намагається послабити трансатлантичний зв’язок і розділити союзників з моменту початку війни 20 лютого 2014 року. Трампу вдалося досягти всього цього за місяць перебування на посаді. Що ще важливіше, здається, що малоймовірний альянс між Росією і США перебуває на стадії створення.

Інстинкт Заходу полягає в тому, щоб спробувати захистити єдність і не дозволити Путіну досягти успіху в розколі найуспішнішого в історії військового союзу.

Однак неможливо зупинити те, що вже сталося.

У вересні 2023 року я запитав: «Чи переживе НАТО війну?». Я стверджував, що Альянс вже розколотий через брак політичної волі і військової спроможності країн-членів; розбіжності щодо рівня амбіцій і стратегії НАТО; неспроможність Європи і США виконати свої зобов’язання перед НАТО. США знову поставили під сумнів свою роль у європейській безпеці, незважаючи на прихильність Європи до безпеки США. Під керівництвом США – і на розпач Східної Європи – НАТО відійшла від своїх зобов’язань щодо захисту України.

За місяць після інавгурації Трампа це питання стало ще більш гострим.

У статті “Терміново: Посилити європейську обороноздатність зараз!» я наголосив на необхідності відновлення європейської стратегічної автономії через агресивну політику Трампа щодо союзників США. У статті також висвітлювався процес прийняття рішень у НАТО, який став безсилим через «ворогів всередині».

Адміністрація Трампа стверджує, що працює заради справедливого і тривалого миру. Метою нібито є «завершення цього конфлікту у справедливий, довготривалий, стійкий і прийнятний спосіб» – ніби Росія піде на територіальні поступки. Це в кращому випадку білий шум, оскільки реалії визначаються діями США.

Адміністрація Трампа тисне на жертву, водночас винагороджуючи агресора.

Роками Захід оцінював Росію, виходячи з того, як він хотів, щоб вона розвивалася, а не з того, якою вона стала. Ми занадто довго закривали очі на реалії. Ми не повинні припуститися тієї ж помилки з НАТО і США. Європейська зовнішня та оборонна політика має базуватися на чесній оцінці реалій. Коли країна нехтує міжнародним правом, розпочинає глобальну торгівельну війну або загрожує своїм союзникам і придворним автократіям, ми повинні відкласти в сторону «надію» і діяти відповідно до загрози, що виникла.

Для стримування і партнерства Європа повинна говорити мовою, яку розуміють Росія і США – мовою рішучості і сили.

Зараз, як ніколи, важливо, щоб європейські країни сформували Коаліцію однодумців (CALM), щоб стояти пліч-о-пліч з Україною. Україна повинна знати, що ми прикриваємо її спину. Настав час мобілізуватися.

Європейські лідери повинні постати проти дезінформації, брехні та погроз президента Трампа. Європа має продемонструвати свій намір дотримуватися своїх зобов’язань щодо підтримки України та захисту себе від усіх загроз з усіх напрямків.

Не в останню чергу, вона повинна якнайшвидше сигналізувати про необхідність пошуку нового альянсу, враховуючи спричинений Трампом розрив трансатлантичного зв’язку. Ми не можемо відмовитися від демократичних цінностей та основних принципів перед обличчям олігархії. Не менш важливо не дозволити колишнім друзям залякати нас.

Настав час визначитися, хто є нашими справжніми друзями. Для ліберальних, демократичних європейських країн Україна повинна очолити список, адже вона захищає наші основні цінності та принципи.