Щоб зрозуміти справжні масштаби геополітичних змін у зовнішній політиці США, необхідно проаналізувати політичні заяви адміністрації Трампа щодо союзників і партнерів США, а також її стратегію щодо Росії. І тут ми стаємо свідками виникнення немислимого альянсу між Путіним і Трампом, який ставить під загрозу Європу.
Майбутнє НАТО
Лідер ХДС Фрідріх Мерц, чия партія перемогла на виборах у Німеччині 23 лютого, заявив, що його «абсолютним пріоритетом є якнайшвидше зміцнення Європи, щоб ми крок за кроком досягли незалежності від США».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
«Цікаво, чи в червні ми все ще будемо говорити про НАТО в його нинішньому вигляді, чи нам доведеться створити незалежну європейську оборонну структуру набагато раніше, – сказав Мерц в інтерв’ю телеканалам ARD і ZDF. – Американський уряд мало переймається долею Європи». Він також порівняв втручання уряду США у виборчу кампанію в Німеччині з маніпуляціями з боку Росії.
Дуда закликав Зеленського підписати угоду про копалини зі США
Його заяви збігаються з тим, що я писав у своїх статтях «Чи переживе НАТО війну?» і «Терміново: Посилити європейську обороноздатність негайно!». Що змусило майбутнього канцлера Німеччини, найсильнішої економіки Європи – країни, яка повністю підтримувала зовнішню політику колишнього президента Байдена щодо Європи – так фундаментально змінити політику?
Чому майбутнє НАТО під питанням?
Якщо коротко, то ось чому:
«Ворог мого ворога – мій друг» перетворився на «Ворог моїх друзів – мій друг»
У статті, що ставить під сумнів майбутнє Альянсу, я висвітлив кілька сфер фундаментальних розбіжностей. Я стверджував, що Альянс вже розколотий через брак політичної волі і військового потенціалу країн-членів; розбіжності щодо рівня амбіцій і стратегії НАТО; нездатність Європи і США виконати свої зобов’язання перед НАТО. США знову поставили під сумнів свою роль у європейській безпеці, незважаючи на прихильність Європи до безпеки США. Під керівництвом США – і на розпач Східної Європи – НАТО відійшла від своїх зобов’язань щодо захисту України.
За місяць після інавгурації Трампа це питання стало ще більш гострим.
Нещодавно президент Трамп заявив, що «союзники США часто були гіршими за наших ворогів» у питаннях торгівлі. Він назвав ЄС «абсолютно жорстоким» у своїх комерційних відносинах з Вашингтоном», пообіцявши розпочати проти нього торгівельну війну.
Трамп заявив про дострокову перемогу силової зовнішньої політики після того, як оголосив, що Колумбія – один із найближчих союзників США в регіоні – була змушена поступитися в суперечці щодо репатріації мігрантів.
1 лютого США розпочали торгівельну війну проти Канади, Мексики та Китаю, запровадивши виснажливі тарифи, але на третій день відклали введення тарифів проти перших двох країн. Це трійка найбільших імпортерів та експортерів товарів з/до США.
Трамп запропонував, щоб Канада стала 51-м штатом США.
Він заявив про намір забрати Панамський канал і Гренландію силою, якщо це буде необхідно. Як демонстрація впливу «події Помаранчевого лебедя», голова військового комітету ЄС австрійський генерал Роберт Брігер заявив про можливість розгортання європейських військ у Гренландії.
4 лютого президент Трамп заявив, що США повинні взяти під контроль Газу і назавжди виселити звідти все двомільйонне палестинське населення, що свідчить про намір провести етнічні чистки. Він пообіцяв перетворити Газу на «Рив’єру Близького Сходу».
6 лютого США ввели санкції проти Міжнародного кримінального суду (МКС), що викликало широкий міжнародний осуд. У заяві 79 країн, з яких 27 є членами НАТО, підкреслюється, що санкції «загрожують підірвати міжнародне верховенство права, яке має вирішальне значення для просування глобального порядку і безпеки». Прокурор Карім Хан, який видав ордер на арешт президента Путіна, був першим, хто потрапив під економічні санкції та обмеження на поїздки. Рішення Трампа накласти санкції на МКС підриває пошук правосуддя в Україні на користь Росії.
Президент Трамп вивів США зі складу Всесвітньої організації охорони здоров’я, Паризької угоди, Ради з прав людини (РПЛ) і головного агентства ООН з надання допомоги палестинцям (БАПОР). Укази Трампа також вимагають перегляду американської участі в ЮНЕСКО, що базується в Парижі, та перегляду фінансування ООН.
Він розпорядився зробити 90-денну паузу в американській зовнішній допомозі розвитку для оцінки її ефективності та узгодженості із зовнішньою політикою США. Скасування USAID, що фінансується Конгресом США, зашкодить як мільйонам нужденних, так і інтересам США. USAID сприяє демократичному врядуванню, економічному зростанню та гуманітарній допомозі в усьому світі. Не в останню чергу це є проекцією «м’якої сили», що підриває зусилля Росії та Китаю з розбудови глобального політичного впливу.
І наче цього було недостатньо, віце-президент США Джей-Ді Венс 14 лютого розпочав атаку на європейські демократії, заявивши, що найбільша загроза, яка стоїть перед Європою, походить не від Росії та Китаю, а «зсередини». Європейські уряди були звинувачені у відступі від своїх цінностей та ігноруванні занепокоєння виборців щодо міграції та свободи слова. Він закликав Європу не виключати політиків, які представляють популістські праві партії (наприклад, ультраправу «Альтернативу для Німеччини», французьку партію «Національне об’єднання», голландську «Партію свободи», італійську «Брати Італії», польську «Право і справедливість» і угорську «Громадянський альянс»).
Після цього Венс зустрівся з Алісою Вайдель, кандидаткою на посаду канцлера, співголовою ультраправої та антиіммігрантської партії «Альтернатива для Німеччини», яка має нацистське походження.
Її різкі й конфронтаційні висловлювання викликали шок, а згодом були розкритиковані багатьма європейськими главами держав. Показово, що вона отримала похвалу з боку Росії.
Промова Венса була виголошена через кілька днів після того, як міністр оборони США Піт Хеґсет підірвав переговорну позицію України, заявивши, що нереалістично очікувати повернення до кордонів до 2014 року, і применшивши перспективу вступу України до НАТО. Він також припустив, що США значно скоротять свою підтримку України, наполягаючи на тому, що Європа повинна забезпечити переважну частку майбутньої летальної та нелетальної допомоги. Зараз саме час інвестувати в безпеку і оборону, тому що не можна вважати, що присутність США буде тривати вічно, додав він.
На кожну дію є протидія
Менш ніж за місяць президент Трамп вивів США з кількох міжнародних організацій та юридично зобов’язуючого договору про зміну клімату; призупинив діяльність USAID, поставивши під загрозу мільйони людей, поклавши край стратегічному інструменту «м’якої сили», що забезпечував глобальний вплив; запровадив санкції проти МКС, підриваючи міжнародне верховенство права; розпочав торгівельну війну проти найважливіших торгівельних партнерів США; залякував союзників; погрожував захопленням територій у трьох різних регіонах і запропонував етнічні чистки.
Заяви президента США, промова віце-президента США та міністра оборони США свідчать про поглиблення трансатлантичної прірви, яка виходить за рамки різного сприйняття Росії і призводить до ще глибшого розриву в суспільстві щодо цінностей та природи демократії. Ця промова знаменує собою кінець епохи спільних американо-європейських цінностей.
На жаль, це лише початок фундаментального геополітичного тектонічного зсуву
З одного боку, США відвертаються від своїх європейських союзників і організації, яка колективно зробила їх найсильнішим в історії військовим союзом. Ми також є свідками виникнення немислимого альянсу між Путіним і Трампом, який ставить під загрозу Європу. Не в останню чергу ми бачимо, як Європа розглядає майбутнє безпекове середовище без Сполучених Штатів Америки як союзника.
Однак «план» президента Трампа щодо припинення війни в Україні ще більше поглиблює трансатлантичну прірву, оскільки його стратегічні меседжі тривожно нагадують дезінформацію та ультиматуми президента Путіна.
Надалі, ймовірно, відбудуться дві речі. По-перше, США ведуть переговори про «мирну угоду» щодо припинення війни в Україні (а не ширшої конфронтації між Росією і Заходом), що ще більше поглибить трансатлантичний розрив.
По-друге, виникне коаліція європейських країн-однодумців. Не всі члени ЄС чи НАТО зможуть до неї увійти, зважаючи на їхню прихильність до Росії та/або США.
Схильність Росії до ризику щодо відношенню до Європи, ймовірно, зросте, якщо відносний баланс сил зміниться на користь Росії.
По-третє, Європа – Коаліція однодумців (CALM) – незабаром зрозуміє, що драматичні часи вимагають драматичних заходів. Будучи змушеною шукати рішення поза межами НАТО і ЄС і визнаючи, що за 2-5 років вона може стикнутися з відкритою конфронтацією з Росією в самій Росії, Україна стає вирішальною частиною цього рішення.
Тим більше, що ризик, за даними данської розвідки, зростає, «якщо Росія сприйматиме НАТО як ослаблену у військовому відношенні або політично розділену. Це особливо актуально, якщо Росія вважає, що Сполучені Штати не можуть або не будуть підтримувати європейські країни НАТО у війні з Росією.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають точку зору Kyiv Post.
