Один рік без ніг

Сьогодні річниця жорстокого повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З нагоди цієї події Kyiv Post зібрав 14 історій людей, які розповідають про масштаби втрат, завданих агресією Кремля.

24-річний Олександр Федун - механік-водій та розвідник. До війни він вже мав військовий досвід. Спочатку строкова служба, далі - контракт, де, за словами Олександра, з нього зробили справжнього воїна.

За кілька місяців до повномасштабного вторгнення він звільнився з лав ЗСУ. Однак зранку 24 лютого без вагань пішов до військкомату. Його одразу призначили командиром відділення. Захищав рідну Запорізьку область. У травні 2022 р. під час виконання бойового завдання САУ Олександра потрапила в засідку й підірвалась. Він втратив обидві ноги

«Ми їхали на вогневу підтримку хлопців. Нам зробили засідку. Нас підірвали. Я наїхав на протитанкову міну… Мені зняло все м’ясо з кісток, але ноги ще були при мені. Я коли вистрибував із люка, обламав їх», - згадує військовий.

Більше по темі

Один рік без Сєвєродонецька

Росія вважає Луганську і Донецьку області України своїми територіями. Але місцеві жителі іншої думки щодо цього.

Олександр ще зміг накласти собі турнікети. Потім його відвезли до найближчої «швидкої». 

Зараз хлопець знову вчиться ходити.

«Перший тиждень мене все пригнічувало. А тоді я зібрав себе до купи і зробив висновок: яка різниця металеві ноги чи звичайні», - розповідає Олександр в розмові з Kyiv Post.

Хлопець зізнається, було важко звикнути, що він більше не відчуває колін.

«У мене подвійна ампутація – верхня та нижня третина стегна. У мене жодного коліна немає».

Але ще важче - не падати духом, стимулювати себе й вірити, що можеш більше.

«Перші моменти - ти розгублений. Ти думаєш, що нікому не потрібен. Але потім, коли ти береш себе в руки, ти ставиш собі ціль, що ти потрібен сам собі. Якщо ти такий вибір робиш, ти зовсім змінюєш свій світогляд», - розмірковує хлопець.

Через складну травму Олександру потрібні були особливі протези. Сучасні біонічні кінцівки виготовив американський протезувальний центр. Із реабілітацією в США допомагають волонтери.

За словами хлопця, він доволі швидко зміг стати на «ноги». А за місяць вже ходив із тростинами. Попереду ще тривала та нелегка реабілітація.

«Я без двох ніг на цих протезах можу робити все, що робив до цього. Крім одного, що я не зможу присідати… Коли ти на протезах, то для тебе це вже тренування. Кожен день фізичне навантаження», - розповідає військовослужбовець.

Цілеспрямованості Олександра можна позаздрити. Хлопець каже, травма та війна змінили його й навчили цінувати моменти. Він дуже хоче повернутися в Україну та знову стати на її захист. Але спочатку поїде до рідного дому, аби побачити братів.

«Я хочу повернутися на війну. Тому що війна доволі швидко не закінчиться. А захищати країну треба. Я звик до цього, я їй потрібен зараз», - говорить військовий.